СЕКЦІЯ 1. Сучасна освіта: методологія, теорія і практика.

СЕКЦІЯ 1. Актуальні проблеми та перспективи розвитку дистанційної освіти.

НЕБОМІСТ, ЯК ЗАСІБ ОЗНАЙОМЛЕННЯ СТУДЕНТІВ З ПЕРШОДЖЕРЕЛАМИ ПРАЦЬ ВЧЕНИХ, ПИСЬМЕННИКІВ ТА ЛІТЕРАТУРОЗНАВЦІВ

У сучасних умовах, коли громадянин будь-якої країни стає громадянином світу і спілкується у віртуальному середовищі без кордонів, розвиток і саморозвиток особистості набуває великого значення. Тому освіта і її підґрунтя – педагогічна наука, знаходяться на передньому краї суспільних змін. В Україні науковці, дослідники й практики визнають нині найефективнішими інтерактивні форми та методи навчання, що сприяють становленню міжсуб’єктних взаємодій та педагогічних комунікацій в освітньому процесі, готувати фахівців, які здатні до саморозвитку. Про необхідність здійснювати підготовку та виховання педагогічних кадрів, які будуть здатні працювати на засадах інноваційного підходу до організації навчально-виховного процесу зазначено у Національній стратегії розвитку освіти в Україні на період до 2021 року.
Використання інтерактивних методів навчання студентів гуманітарних спеціальностей досліджувалось у працях таких вчених, як Крівчикова Г.Ф., Луцик І.Г., Семенчук Ю.О., Сердюк Т.В., Січкарук О.І., Батальщикова Е.Ю., Мельник Л.В. (Тягай, 2017)
Все більшої авторитетності й масштабності набуває в країні щорічна міжнародна виставка «Інноватика в сучасній освіті», яка у 2020 році буде проводитися в Києві вже одинадцятий раз. Такі престижні представницькі зібрання надають широкі можливості педагогам, науковцям, громадськості ознайомитися з інноваційними досягненнями закладів освіти, обмінятися досвідом практичної діяльності з представниками закордонної освітньої спільноти.
Вікторія Ягоднікова визначає, що «Вимоги сьогодення, як і традиції української вищої школи, передбачають, що у вищому навчальному закладі людина не тільки здобуває освіту, а й соціалізується, остаточно формується як особистість» (Ягоднікова, 2009, с..
При вивченні літературознавства та філології у вищих закладах освіти сьогодні використовують такі інтерактивні методи, як написання листів літературним персонажам та письменникам, постановка вистав за окремими творами або їх уривками, організація перформансів тощо. Однак, більшість з них стосується опрацьовування літературних творів, а біографії письменників та літературознавців, їх статті, нариси, листування вивчаються за допомогою традиційних засобів: хронологічні таблиці, конспекти, реферати.
Ми пропонуємо використати технічні засоби навчання, щоб зацікавити студентів у вивченні спадщини тих, хто вже покинув цей світ. Сьогодні телемости не втрачають своєї популярності. Вони організуються між представниками різних міст, країн. При сучасному розвитку техніки будь-які відстані не заважають проводити скайп-конференції, вебсемінари. Однак, коли людина покидає цей світ, спілкування припиняється. Небоміст – це інтерактивна форма проведення семінарських занять, яка дозволяє поновити діалог з тими, кого вже нема з нами, за допомогою цитат їх творів, листів, нарисів, автографів та одночасно зацікавити студентів у вивченні першоджерел.
Чому при знайомстві з творчою спадщиною та життєписом письменників і літературознавців ми вирішили звернутися до такої незвичної форми, як небоміст?
По-перше, таке спілкування забезпечує перехід будь-якої ситуації на гуманістичний, творчий, пізнавальний рівень. На жаль, молодь неохоче читає твори українських класиків, а на вивчення їх щоденників, листів, автографів часу зовсім не витрачає.
По-друге, небоміст – креативний метод, який завдяки ігровій формі дозволяє вести діалоги тим, хто в реальному житті не були знайомі, а також застосувати їх спадщину до сучасних умов.
По-третє, реальні цитати, рядки з щоденників і листів зламують стереотипи, розвінчують міфи про окремі погляди видатних особистостей та події з їх життя й забезпечують адекватну оцінку співрозмовників.
Технологія проведення небомоста для студентів така:
Перший етап. Визначення особистості (особистостей), з якою (якими) планується проведення небомоста та теми розмови. Здійснення розподілу ролей між студентами (ведучий небомоста та ті, з ким буде вестися розмова). Формулювання та узагальнення переліку питань, які ведучий буде задавати під час небомоста.
Другий етап. Робота з першоджерелами (творами, статтями, мемуарами, нарисами, щоденниками, листами тощо), з метою підбору цитат, які можливо використати для відповіді на запитання ведучого.
Третій етап. Написання сценарію заходу.
Четвертий етап. Проведення небомоста під час семінарського заняття.
Вперше небоміст був описаний у творі одного з авторів цієї статті (під літературним псевдонімом Євгенія Світоч) «Про що розповіли листи Насими», який надрукований у збірці «Кримський інжир» (Євгенія Світоч, 2019). Діалог під час небомоста проводився з кримськотатарським просвітником, видавцем та політиком XIX-XX століть Ісмаїлом Гаспринським та його донькою Шефікою Гаспринською – одною з лідерок жіночого кримськотатарського руху «Виконавчий комітет мусульманок Криму», завідувачкою редакції першого в Криму жіночого часопису «Алем Нісван» («Жіночий світ»).
Крім того, авторами статті розроблений небоміст з українським письменником, співцем Закарпаття, лауреатом Міжнародної премії імені Володимира Винниченка – Іваном Чендеєм та українським лікарем, письменником і культурним діячем Юрієм Єненко. Вони мешкали на відстані 1600 км один від одного, на заході та сході України, але цитати їх творів, листів, статей доказують, що відношення до української мови, до своєї Батьківщини мали однакове. Саме небоміст, коли І. Чендей та Ю. Єненко «відповідають» на ті ж самі запитання ведучої, наочно показує це.
Таким чином, небоміст – інтерактивна форма проведення семінарських занять зі студентами (слухачами), яка дозволяє зацікавити їх у вивченні першоджерел, що належать вченим, письменникам, літературознавцям. Вона сприяє розвитку креативної особистості, яка здатна до критичного мислення та когнітивної гнучкості. Формування студента нової генерації, його творчого, професійного та особистісного розвитку – одне з головних завдань сучасних вищих закладів освіти.
Анотація. У статті Кладової Олени Василівни та Колесникової Єлизавети Борисівни «Небоміст, як засіб ознайомлення студентів з першоджерелами праць вчених, письменників та літературознавців» представлена технологія проведення небомостів – інтерактивної форми семінарських занять для студентів (слухачів), яка сприяє вивченню першоджерел, що належать вченим, письменникам, літературознавцям та розвінчує міфи про окремі погляди видатних особистостей та події з їх життя; зазначені переваги цієї ігрової форми проведення занять перед іншими. Ключеві слова: діалог, першоджерела, інновації, інтерактивність.
Аннотация. В статье Кладовой Елены Васильевны и Колесниковой Елизаветы Борисовны «Небомост, как средство ознакомления студентов с первоисточниками работ ученых, писателей и литературоведов» представлена технология проведения небомостов – интерактивной формы семинарских занятий для студентов (слушателей), которая способствует изучению первоисточников, принадлежащих ученым, писателям, литературоведам и развенчивает мифы об отдельных взглядах выдающихся личностей и событиях из их жизни; указаны преимущества этой игровой формы проведения занятий перед другими. Ключевые слова: диалог, первоисточник, инновации, интерактивность.
Abstract. In the article by Kladova Elena Vasylivna and Kolesnikova Elizaveta Borysivna «Heavenbridge, as a way to introduce students with the primary sources of works of scientists, writers and literary critics» presents the Heavenbridge technology – an interactive form of seminars for students (listeners), which contributes to the study of primary sources of scientists, writers, literary critics, and debunking myths about particular views of celebrities and events in their lives; the advantages of this game form of conducting classes to others are stated.
Keywords: dialogue, primary sources, innovation, interactivity.


1. Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року, схвалена Указом Президента України від 25 червня 2013 року №344/2013. 2. Тягай І.М. Форми інтерактивного навчання математичних дисцилін майбутніх учителів математики: дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук: – К., 2017. С.5
3. Інтерактивні форми і методи навчання у вищий школі: навч.-метод. посіб / В. В. Ягоднікова. – К.: ДП «Вид. дім «Персонал», 2009. С.8. 4. Світоч Євгенія. Про що розповіли листи Насими. Кримський інжир [Текст]: антологія/укладачі Алім Алієв, Анастасія Левкова. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2019. С. 235 – 264

Вивчення медіа мистецтва є актуальним завданням сьогодення. Теоретико-методологічну основу досліджень у цій галузі складають праці з філософії Т. Адорно, В. Беньяміна, Ж. Бодрійара, Ю. Габермаса, Ж. Делеза; філософсько-культурологічні та мистецтвознавчі дослідження О. Аронсона, О. Балашової, Б. Гройса, А. Деникіна, Н. Кириллової, О. Кузнецової, Є. Куценка, Г. Мєднікової, Я. Пруденко.
Метою нашої роботи є аналіз творчого потенціалу медіа мистецтва та його використання в сучасній художній практиці.
У сучасних наукових виданнях медіа мистецтво визначається з різних точок зору, зокрема: 1). - як мистецтво, що оперує рухомими образами, уміщеними та переосмисленими в тому чи іншому контексті відео - твору (Гройс, 2000); 2). - як новітній засіб художньої виразності та художньої комунікації, заснований на використанні найсучасніших медіа-технології для донесення художньої інформації (Деникін, 2008); 3). – як мистецтво доби медіа, специфічний засіб саморегуляції культури (Балашова, 2010).
Медіа мистецтво залежить від розвитку інформаційних технологій та еволюціонує разом із еволюцією їх програмного забезпечення. Зв’язок з новітніми технологіями, особлива якість мистецьких об’єктів дозволяють аналізувати творчий потенціал сучасного медіа мистецтва, вивчати особливості використання медіа мистецтва в сучасній художній практиці.
Однією з найважливіших характеристик сучасного медіа мистецтва є його комунікативна складова. Створюючи мистецькі об’єкти, діячі медіа мистецтва приділяють багато уваги комунікативним процесам, заснованим на трансляції концептуальних ідей. На відміну від лінійності, притаманної творам класичного мистецтва, медіа митці формують складні об’єкти, спрямовані на нелінійне відтворення множини рівнів суб’єктивного досвіду. При цьому смисли, що транслюються, можуть бути різними: від актуалізації питань буденного життя, соціальних або культурних питань до осмислення загальних філософських, етичних та естетичних проблем.
Зміст мистецького об’єкту опосередкований рухом множини динамічних образів. Кожен твір медіа мистецтва демонструє безліч значень, що породжує в сприйнятті варіативно-рухому «мережу» концептів. Тим самим активізується людське мислення, виникає бажання розуміння та співтворчості. Отже, твори медіа мистецтва здатні посприяти творчому пошуку індивідуальних засобів оперування смислами з боку глядача.
Майстри сучасного медіа мистецтва багато в чому наслідують напрацювання авангардних рухів ХХ століття. Тогочасні митці першими звернули увагу на досягнення науково-технічного прогресу як на джерело художньої творчості, усвідомили значення руху та швидкості обміну інформацією в соціальному житті. Зафіксувавши зміні людських почуттів, зумовлені стрімким розгортанням науково-технічної революції, представники авангардного мистецтва вказали на необхідність принципових змін у мистецтві. Зокрема, статичні мистецькі форми були перетворені на рухомі, на такі, що поєднують пластичні образи з енергією кольору та звуку. У такий спосіб діячі авангардного мистецтва на початку ХХ століття намагались відобразити складну енергійну основу людського буття.
У наш час до складу медіа мистецтва входять численні художні практики, засновані на використанні цифрових технологій, комп’ютерної графіки, комп’ютерної анімації, комп’ютерної робототехніки, біотехнологій. Сутність подібних практик можна позначити як намагання максимального «злиття» художньої творчості з життям, спробу наблизити мистецтво до масової аудиторії.
Художні практики медіа мистецтва спрямовані на максимальне спілкування митця з глядачем (читачем, слухачем), а тим самим на максимальне залучення аудиторії то творчості шляхом «доповнення» або «завершення» мистецького твору. При цьому необмежені технічні можливості сучасних медіа забезпечують анонімність, інтерактивність, транскультурність. Тим самим твори медіа мистецтва набувають вимірів проективності, відкритості та незавершеності.
Використання інтернет-простору є однією з головних рис медіа мистецтва. У медіа мистецтві інтернет-простір використовується як комунікативне середовище, в якому здійснюється співпраця митця з користувачем-співавтором. Можливості інтернет-простору в цьому сенсі є необмеженими та остаточно не вивченими. Віртуальні інсталяції, інтерактивні архітектурні об’єкти, відео-інвайронменти є вільними від закономірностей та обмежень матеріального світу, а отже можуть трансформуватись на основі взаємодії автора з користувачем-співавтором. Інтернет-простір слугує місцем для розташування творів медіа мистецтва й одночасно є відкритим простором для дискусій та діалогу.
У підсумку слід наголосити на такому. Поширення медіа на всі сфери приватного та суспільного життя людини призводить до неминучих змін культурного ландшафту. Медіа мистецтво є видом художньої практики й одночасно засобом комунікації, що змінює традиційні ролі автора й реципієнта (користувача), трансформує класичні уявлення щодо твору мистецтва, наголошує на значенні діалогу в міжособистісних стосунках. Медіа мистецтво використовує інформаційні технології у незвичний спосіб. Перетворюючи інформаційні технології на засіб художньої виразності та художньої комунікації, медіа мистецтво намагається створити інтелектуально та емоційно насичене інформаційне середовище, здатне посприяти розкриттю творчого потенціалу кожної людини.


Список використаної літератури

1. Гройс Б. Музей как медиальная середа. Искусство кино. 2000. Выпуск 1. [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.kinoart.ru/archive/2000/01/n1-article16. 2. Деникин А. А. Время, пространство и действие в зеркальных отражениях экранных проекций видеоарта // Проблемы филологии, культурологии и искусствоведения. 2008. Выпуск 3 [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://ap.rsuh.ru/article.html?id=1032018]. 3. Балашова О. Медиаискусство как механизм самоописания и саморегуляции культуры. Медиафилософия IV. Методологический инструментарий медиафилософии. Сборник тезисов. / Под редакцией А. И. Иваненко. СПб.: Санкт-Петербургское Философское общество, 2010. С. 61-64.

Спроби запропонувати метод оцінювання рівня компетентності учителя мають тривалу історію. За часи незалежності в Україні найбільш відомі роботи з отриманням фактичного, вираженого у цифрах результату, належать Г.А. Дмитренко, д.п.н. та Г.В. Єльниковій, д.п.н. (Г. Єльнікова, 2000; Г. Дмитренко, 2001). Сутність їх методу – це експертне оцінювання за запропонованими критеріями. В ролі експертів виступають адміністрація та представники професійної спільноти освітнього закладу. Кінцевим результатом є середньоарифметичне значення їх оцінок.
Цікавим є спроби застосування сучасних зарубіжних підходів в оцінці персоналу (ассессмент). Цей підхід можна побачити в рейтингах, що складаються в освітніх закладах і майже в більш крупних адміністративних одиницях, наприклад в районі або в місти.
Отже, при оцінці рівня компетентності застосовується два основних підходи:
1. оцінювання за результатами діяльності,
2. оцінювання процесу діяльності.
Хотілося б наголосити, що оцінка компетентності вчителя має достатньо високе етичне навантаження, необхідність довіри (референтності) до того, хто проводить таке оцінювання.
Кожний з зазначених підходів має як переваги, так і недоліки. Оцінка за результатами діяльності має такі складнощі: результат діяльності вчителя тільки частково залежить від нього. Існує сукупність чинників, що також впливають на отриманий результат (умови навчання, матеріально-технічне забезпечення, вмотивованість учнів тощо). Ще однією складністю в застосуванні оцінювання за результатами є те, що в Україні нема чіткої візії очікуваних результатів від освіти. Для розуміння цього положення розглянемо таблицю.
Таблиця 1.
Системи, що забезпечують розвиток і формування громадян того чи іншого суспільства
Соціальні фактори Великобританія США СРСР Японія
Мета суспільства порядок і закон прогрес через індивідуалізм прогрес через колективізм беззаперечне виконання обов’язку людиною
Мета освіти Формування характеру Індивідуальний розвиток Ефективні знання Розмірковування, аналіз
Соціальне впровадження Академічно-аналітичне Практично-прогресивне Формально-енциклопедичне Тридиційно-естетичне
Індивідуальне спрямування як результат Самодисципліна Уседозволеність Дисципліна для соціальної мети Дисципліна заради її самої
Тому сьогодні дуже часто приймаються запозичені критерії, що не є діалектичними для вітчизняної освіти.  
Оцінювання процесу діяльності (а саме: відвідування уроків, позакласних заходів, опитування колег і здобувачів освіти) ускладнюється тим, що в професії учителя практично не існує «протоколів» діяльності в тих чи інших ситуаціях. Хоча професія вчителя в значній частині є творчою і креативною, залишається і та частина діяльності, яку необхідно регламентувати, як це відбувається в інших професіях (наприклад, медичні протоколи). Тоді оцінювання буде мати більш об’єктивний характер.
В освіті, нажаль, протоколи не розглядають як основу стандартизації діяльності в реалізації освітнього процесу, за виключенням «техніки безпеки» (але і вони часто не виконуються).
Отже що може свідчити про компетентність конкретного учителя.
Професійно-предметна компетентність.
Рівень навчальних досягнень з предмету (предметів)  стабільний або підвищується  (відповідає контингенту учнів у класі);
Програмовий матеріал з предмету (предметів) завжди  виконується якісно і кількісно;
Вчитель бере активну участь організації і проведенні предметних олімпіад, конкурсів;
Вчитель має призерів післяшкільних етапів предметних олімпіад, конкурсів, турнірів, змагань тощо;
Вчитель веде роботу у позаурочний час: факультатив, гурток, секція МАН, творча студія тощо;
Педагог проводить предметні та міжпредметні позаурочні заходи – предметні тижні, вікторини, турніри, конкурси захисту рефератів або дослідницьких робіт, проектів тощо;
Вчитель створює збірки та виставки творчих робіт учнів ( альбоми, реферати, міні-книжки, міні-підручники, інтелектуальні карти, лепбуки тощо);
Вчитель створив (або  організував роботу) предметний кабінет відповідно до Положення про предметний кабінет;
Вчитель системно організовує різнорівневий освітній простір в класі  з предмету (предметів) – має додаткову літературу, наочність, ТЗО тощо;
Предметно-технічна: Вчитель організовує різнорівневий інтерактивний цифровий освітній простір з свого предмету;
Предметно- методична: Вчитель проводить відкриті уроки (або має он-лайн трансляції), робить доповіді на засіданнях МО, педрадах, семінарах, конференціях, ділиться досвідом з колегами (наставництво);
Вчитель має власні методичні розробки або публікації.
Загально-професійна компетентність.
Комунікативна: вільно володіє грамотною літературною державною мовою, поставленим голосом, чіткою вимовою, емоційно-забарвленим мовленням;
Вміє слухати, володіє навичками діалогічного мовлення;
Конструктивний, досягає компромісів в виробничих питаннях.
Організаційна: організовує учнівський колектив, створено класний куточок, що відображує склад учнів, оргструктуру, життєві події класу;
Організовано самоврядування в класі;
Організовує дозвілля учнів, проводяться класні свята, заходи, подорожі, екскурсії;
Добре володіє аудиторією, організовує різні види робіт в класі;
Проводиться робота з батьками учнів – педвсеобуч, сімейні свята, дні відкритих дверей тощо;
Організовано систему взаємодії та взаємодопомоги серед батьків класу;
Підтримується активність та ініціативність батьківських комітетів в організації життя класу та школи;
Продуктивно спілкується з батьками учнів, вміє розв’язувати конфлікти.
Психолого-педагогічна Демонструє в роботі знання психології, вікових особливостей учнів, застосовує відповідні методи навчання і спілкування;
Знає і застосовує різноманітні технології навчання;
Проводить різні типи уроків, освітніх заходів, не відмовляється від бінарних уроків та інших креативних форм опанування знаннями ( у тому числі он-лайн);
Педагогічно-технологічна: ерудований, обізнаний у науці, мистецтві, культурі;
На своїх уроках використовує прийоми і елементи інтеграції;
Знає і застосовує різноманітні прийоми створення «ситуації  успіху» для всіх учнів;
Постійно шукає і продукує мотиватори до навчання для учнів
Експериментальна, інноваційна: бере участь в апробації нових експериментальних курсів;
Створює авторські програми;
Створює методичне забезпечення і дидактичний матеріал до авторських або альтернативних курсів;
Відвідує методичні заходи, бере участь у створенні методичного, дидактичного або технологічного забезпечення освітнього процесу.
Діловодческо-правова: своєчасно і грамотно веде шкільну документацію відповідно до нормативних актів;
Культурна: підтримує зовнішній і поведінковий імідж вчителя;
Користується авторитетом у колег;
Дисциплінований, організований (не має порушень трудової дисципліни).
Підбиваючи підсумки, можна зробити висновок, що всі перераховані компетентності можна розглядати як необхідні і достатні для професійної діяльності. Сьогодні багато уваги приділяється таким якостям, як вміння спілкуватися, розв’язувати конфлікти, володіння інформаційно-комунікативними технологіями. Це необхідні компетентності. Разом з цим кризові ситуації дають можливість зрозуміти, що достатніми компетентностями є глибоке, фундаментальне знання свого предмету, розуміння психолого-педагогічних властивостей здобувачів освіти, креативність, як здатність діяти відповідно до актуальної ситуації, ключова компетентність – вміння навчатися постійно, впродовж життя.

Чи не перетвориться визначення рівня компетентності учителя в додаткове навантаження на освітян на рівні атестації та сертифікації? Адже зараз під час отримання диплома компетентність вчителя ніхто не перевіряє, документ про вищу освіту отримують усі, а потім професійна діяльність вчителя перетворюється в постійний екзамен.

Хотілось би щоб модель компетентностей не використовувалась як навантаження для вчителя, а як шлях до підготовки спеціаліста закладами формальної, неформальної освіти. я завжди намагаюсь створити інструмент для саморозвитку, тому і для самого вчителя. Тому наголошую на підхід, що грунтується на фактичних результатах, а не на спостереження за процесом діяльності.

Усвідомлюючи, що справжній майстер педагогічної праці може бути сформований не тільки під час навчання у ВНЗ, але й у процесі практичної роботи. У результаті творчого самовдосконалення, уважаємо, що досвід педагогічної діяльності слугує передумовою і засадами для професійного зростання, унаслідок чого через певний час «вчорашній» випускник ВНЗ може досягти високого рівня професійної компетентності.

Усвідомлюючи, що справжній майстер педагогічної праці може бути сформований не тільки під час навчання у ВНЗ, але й у процесі практичної роботи. У результаті творчого самовдосконалення, уважаємо, що досвід педагогічної діяльності слугує передумовою і засадами для професійного зростання, унаслідок чого через певний час «вчорашній» випускник ВНЗ може досягти високого рівня професійної компетентності.

Admin пише:СЕКЦІЯ 1. Актуальні проблеми та перспективи розвитку дистанційної освіти.

Цікавий та змістовий матеріал .

Дякую!

Дуже цікава тема .

Творчість викладача стає все більш різноманітною, та діяльність студентів й учнів теж повинна мати запальний творчий процес.

Цікаві матеріали представлені у першій секції.

Дякую,дуже вчасний матеріал!

Дуже цікава робота!

[center]ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧИТЕЛЯ

Дуже цікавий та пізнавальний матеріал секції, на сьогоднішній день є актуальним.

Дуже цікавий і надзвичайно креативний метод. Мені, як методисту було цікаво дізнатися про нього. Міркую де можна в своїх курсах і як його  застосувати

Надзвичайно актуальна тема. Було цікаво познайомитись з думкою автора.

]ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧИТЕЛЯ[
Самоосвіта вчителя є основною формою підвищення професійної педагогічної компетентності, яка складається з удосконалення знань та узагальнення педагогічного досвіду шляхом цілеспрямованої самоосвітньої роботи. Тільки хто і як часто буде визначати рівень компетентності вчителя?