СЕКЦІЯ 1. Сучасна освіта: методологія, теорія і практика.

Масліч Світлана
кандидат педагогічних наук,
методист ДПТНЗ «Вінницьке вище професійне училище сфери послуг»

САМООСВІТА ЯК НЕОБХІДНА УМОВА ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ

В сучасній освіті України відбувається низка реформ, основна мета яких – підвищення якості освітнього процесу. Відомо, що якість освіти, у т.ч. професійної (професійно-технічної), насамперед, залежить від професійної компетентності педагогічних працівників. Адже педагог закладу професійної (професійно-технічної) освіти (ЗП(ПТ)О є особою, що передає свої знання, уміння й навички своїм вихованцям, готує їх до майбутньої професійної діяльності в умовах ринкових відносин. Серед чинників, що впливають на рівень професійної компетентності педагогічних працівників, передусім слід виділити прагнення до самоосвіти.
В Законі України «Про освіту» [1] (ст. 54) зазначається, що «педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники зобов’язані постійно підвищувати свій професійний і загальнокультурний рівні та педагогічну майстерність». У цьому ж документі (ст. 8) визначено основні види освіти, через які особа може реалізувати своє право на освіту впродовж життя. Одним з таких видів є інформальна освіта (самоосвіта). Її суть в законі трактується наступним чином: «це освіта, яка передбачає самоорганізоване здобуття особою певних компетентностей, зокрема під час повсякденної діяльності, пов’язаної з професійною, громадською або іншою діяльністю, родиною чи дозвіллям».
Як показує практичний досвід, самоосвіта посідає важливе місце у професійній діяльності педагогічних працівників ЗП(ПТ)О. У першу чергу це пов’язано з наступним фактом: педагоги ЗП(ПТ)О проходять курси підвищення кваліфікації один раз на п’ять років. Зрозуміло, що знання, які вони отримують в рамках курсів, дуже швидко застарівають. Сьогодні в науці існує термін «період напіврозпаду компетенції», який означає час після закінчення навчання, коли отримані знання застарівають на 50%. Цікаво, що у XVIII столітті період напіврозпаду компетенцій відбувався протягом 10 поколінь, у середині минулого століття – за 12 років. Нині у динамічних галузях знань (інформатика, техніка, технології) такий період складає близько півтора року [2]. Беручи до уваги наведені факти, можемо небезпідставно стверджувати, що підвищення кваліфікації та самоосвіта повинні стати невід’ємною частиною професійного розвитку педагогічних працівників.
В умовах нинішнього суспільства – інформаційного суспільства – змінюються основні підходи до організації самоосвітньої діяльності педагогічних працівників. У першу чергу надзвичайно важлива роль  у цьому процесі відводиться використанню Інтернет-ресурсів. Принагідно зазначимо, що педагог ЗП(ПТ)О (майстер виробничого навчання та викладач) повинен не лише володіти навичками педагогічної майстерності, а й мати сформований багаж знань, умінь та навичок відносно тієї професії, яку опановують його учні. Наразі є велика кількість Інтернет-ресурсів як з основ педагогіки, так і з контентом, спрямованим на професійний розвиток працівників окремих галузей господарства. Широкої популярності серед педагогів набули портали «Всеосвіта», «На Урок», через які освітяни мають можливість знайомитися з напрацюваннями своїх колег, проходити різноманітні тестування, брати участь у вебінарах.
Наразі вебінари є однією з найбільш ефективних форм самоосвіти. Вебінар – це семінар або тренінг, який проводиться в онлайн-форматі. Дієвість вебінарів доведено в умовах сьогодення, коли педагогічні працівники закладів освіти усіх рівнів зіткнулися з проблемою організації дистанційного навчання. Так під час вебінарів, організованих Інститутом професійно-технічної освіти НАПН України, Університетом менеджменту освіти, товариством «Всеосвіта», «На Урок», розглядаються питання роботи з платформами дистанційного навчання, формування зворотного зв’язку з учнями, розробки інструментарію оцінювання навчальних досягнень учнів тощо.
Самоосвіта – це постійний процес самовдосконалення. Від того, наскільки педагогічні працівники ЗП(ПТ)О будуть активними в самоосвітній діяльності у подальшому залежить рівень підготовки їх учнів, а отже, й рівень економічного розвитку держави.

Список використаних джерел інформації: